Присвячено пам’яті загиблих дітей
ТИ ЯК, РОСІЙСЬКА ДІВЧИНКО?
Ти як, російська дівчинко? Привіт!
Напевно, ти за татом сумувала?
А я померла в юних десять літ,
Твоя сім’я моє життя забрала.
Твій тато, справді, ніби лютий звір!
Він братика мого убив без жалю,
А я тікала, вибігла у двір,
Але мене замкнули в підвалі.
А там лежав застрелений татусь,
Я бачила, як кров лилась рікою.
А в хаті плакав зв’язаний дідусь.
Його побили і шукали зброю.
Твій тато мою маму шматував,
І так безжально бив її ногами.
У неї всі прикраси він забрав,
Вони, напевно, вже у твоєї мами!
У моїх вушках й досі її крик,
Який ставав тихішим і тихішим.
А потім голос мами просто зник.
Її нема. Не витримала більше.
Її до мене кинули в підвал.
Твій тато там знущався наді мною.
А мій татусь застрелений лежав,
І кров моя лилася там рікою.
Ти як, російська дівчинко? Живеш?
А я лежу, убита твоїм татом.
Мій хрестик ти, напевно, бережеш,
Тобі подарував його на свято.
Мені цікаво, він ночами спить?
Цілує твою маму? Обіймає?
Моя матуся вбитая лежить,
І він про це чудово пам’ятає.
Твоя матуся змила нашу кров?
Тобі вдягла моє червоне плаття?
Твій тато в нас понівечив любов,
Тіла дітей він розривав на шмаття.
Ну що, російська дівчинко! Бувай!
Мене знайшли й, нарешті, поховають.
До Бога підіймуся в рай!
Там Янголи на мене вже чекають!
Автор: Ольга Киця
С
Виконавець: бібліотекар Наталія ЛОЗКО